На головну / РАЙОН / Четверо беззахисних лелеченят рятуються на сільському подвір’ї

Четверо беззахисних лелеченят рятуються на сільському подвір’ї

Лелече гніздо неподалік залізничної колії  у села І-Василівка облаштоване давно, років десять точно. І щороку тут виводяться пташенята, підростають, відлітають восени, а навесні пара
дорослих знову повертається сюди…
инішній рік не був винятком. Повесні ожило це лелече гніздо, прилетіла пара дорослих птахів, а згодом і четверо маленьких голівоньок з’явилося в ньому…
—Ми з чоловіком мешкаємо напроти цієї краси, — розповідає мешканка села Галина Войтенко. – Життя лелек проходить на наших очах, бачимо все, що відбувається з цими птахами-красенями. А ж в якийсь день помічаю, що дорослих лелек немає. Не чути їх клекоту, та й маленькі мовчать… Коли раптом у траві побачила лелеченя, з гнізда, виходить, випало. До нього – а воно, біднесеньке, й на ніжки не стане. Безсиле, слабеньке, голодне. Взяла мерщій додому – напоїла, нагодувала. Воно підняло голівоньку, до вечора й на ніжки потихеньку зіп’ялося. А у гнізді ж має бути четверо малих. Тоді, виходить, трійко лелеченят там, на верхівці стовпа, у гнізді, під спекотним сонцем, без опіки батьків, які незрозуміло куди поділися.
Жінка забила тривогу. Почув про біду з птахами Володимир Завгородній з Гусарівки. Приїхав, подивився що і як, а вже за годину був разом з Олексієм Білошевським, Славком Шевченком та іншими помічниками на місці події. Дістали величезну драбину, придумали інше причандалля і спільними зусиллями опустили знесилених пташенят на землю.
— Всі вони були у жахливому стані, одненьке вже майже й не подавало ознак життя, думала, що не буде з нього діла, — продовжує Галина. – Куди їх подіти? Взяла й тих до себе. Добу не відходила від лелеченят. То водички, то корму, по підняти на ніжки…
Ось так і пестить жителька села й до сьогодні чотирьох лелеченят. Зараз вони вже піднялися, сил набралися, виросли і вже як дорослі. Знайшлося їм місце у господарському дворі подружжя Войтенків. Комфортно почуваються вони разом з курьми та гусятами. У всіх свої годівниці, свій корм, своє місце у сараї. З кормом, щоправда, тяжкувато. Чоловік Галини Віктор равликів збирає для лелечат, а то більше купувати доводиться свіжоморожену рибу, фарш, сало, інше м’яско. Небайдужі сільчани допомагають харчувати птахів – хтось та й занесе якийсь гостинець лелекам.
—Бабуся Ганна із сусіднього села, Комарівкою ми його називаємо, із своєї маленької пенсії вже кілька разів фарш м’ясний моїм птахам купувала. А то зовсім незнайомий хлопець-залізничник приніс скромний свій рибацький вилов, мовляв, візьміть своїм підопічним. Та й із свого сімейного бюджету виділяємо кошти на продукти. А як же – їм повноцінний корм потрібен для поновлення сил, для росту, — продовжує розповідь Г.Войтенко.
Про добру душу цієї жінки у селі добре знають. Вона й господарювати газдиня і до всього живого любов щиру має. Колись вже рятувала від пожежі дерев’яний стовп, на якому гніздяться птахи. Ось і зараз лелеченят врятувала. Що з ними далі буде – час покаже.
—Полетять  від мене скоро, я ж розумію, що їх місце у дикій природі. З легким серцем відпущу у світ. Сподіваюся, що повесні вони знову повернуться і обживуть своє рідне гніздо. Ми їх чекатимемо…
А поки що величаві птахи впевнено й захищено почувають себе на подвір’ї турботливого подружжя Войтенків. Не біда, що у Галини та Віктора немає досвіду догляду за лелеченятами, головне – у них є добре серце, є любов до птахів і готовність допомогти беззахисним пернатим.

Про нас Столбова Ірина

Редактор "Вісті Барвінківщини" irinka.stolbova@ukr.net

Перевірте також

Грушуваські жінки захопилися скандинавською ходьбою

Несподівано для себе дізналася, що у Грушувасі  місцеві мешканки «підсіли» на скандинавську ходьбу. Чесно кажучи, …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You cannot copy content of this page
Перейти до панелі інструментів