На головну / СПОРТ / Особливий Кузьміч

Особливий Кузьміч

Сьогодні нікого не здивуєш наявністю домашнього улюбленця. Адже в кожній родині є кіт чи собака, рибки чи папуга, а в когось і не по одному та навіть різні різновиди вживаються під одним дахом. Сьогодні темою рубрики стали гризуни.  А саме, хом’ячки. Про своїх пухнастиків розповідає барвінківчанка Євгенія Магда.

– Хом’ячки в нашій родині з’явились відносно не так давно, трохи більше двох місяців. Раніше жили в нас і свинки морські, і щурки, а в господарстві й зараз утримуємо й нутрій. А це найменша донечка попросилась завести хом’ячків. Досвід догляду за гризунами є вже чи малий. Тож і не заперечували. Для дітей це усвідомлення відповідальності, відчуття доброти, ніжності, уваги. Спочатку привезли парочку. Цікаві такі, грайливі. Дуже багато про них різних міфів ходить, в інтернеті вирішила переглянути інформацію, як правильно доглядати, а там стільки  зайвого та такого, що не зовсім відповідає дійсності.  Самі хом’ячки відносно не дорогі, та для їх утримання треба все ж підготуватись. Адже просто в банці чи акваріумі вони не житимуть, їм потрібна добра вентиляція. Потрібна спеціальна клітка. Прутики в ній мають бути розміщені так, щоб голова хом’ячка не проходила між ними, бо будуть гризти, або намагатись втекти. Більшість порід хом’ячків, окрім Роборовського, за природою одинаки, які потребують простору. Тож, якщо ви плануєте завести парочку, клітка має бути дво чи триповерхова. Якщо берете двох однополих та ще й одної породи – утримувати краще взагалі в різних клітках, бо битись будуть по серйозному. За природою хом’яки татусі можуть поїсти дитинчат, тож, якщо вже очікуєте поповнення сімейства, краще в різні клітки розсадити. Мамочка не дасть маленьких образити, інстинктивно буде захищати їх, і на руки краще не брати, буде кусатись. Але, коли дітки підростають, стають більш-менш самостійні, мамочка їх сама виганяє з будинку, сприймає вже як чужих. Ось така в них природа.

  • А що до різних пристроїв для хом’ячків в саму клітку, наприклад колесо для бігу, спеціальну поїлку, чи є це обов’язковим?
  • Так, чим більше в клітці різних сходинок, перекладинок, колесо є, будиночок маленький щоб сховатись у власний куточок – тим краще. Хоч гризуни й здаються кругленькими, та такого виду їм шубка додає. А взагалі вони спортсмени, дуже активні фізично. Тож їм просто необхідні різне спортивно-розвиваюче снаряддя. А що до поїлки, теж вірно. Бо якщо ставити воду просто в блюдце, вона швидко забруднюється, вони її перекидають.
  • А як щодо запаху? Як часто треба мити клітку та яку робити підстилку, чи достатньо просто насипати тирси?
  • Для підстилки можна використовувати  навіть туалетний папір, і поставити пісок в коробочці, вони як котики, будуть використовувати пісок, як туалет. Це полегшить прибирання в клітці. І навіть при одно-дворазовому митті клітки на мысяць – запаху не буде. Не можна мити клітку хімічними засобами. Гризуни дуже чуттєві до запахів. Вони навіть реагують на запах ваших рук. Не варто класти тирсу, пил з неї для гризунів небезпечний. А так як вони постійно все гризуть, тирсою пошкоджують  щічки та шлунки.
  • Чим ви годуєте своїх пухнастиків? Це має бути зерно та якісь овочі?
  • Ми купуємо спеціальний корм у ветаптеці. В ньому зібраний  комплексний  раціон, збагачений необхідною кількістю  злаків, овочів та фруктів. Треба пам’ятати, що хом’ячки все ж м’ясоїдні. Ми даємо куряче варене м’ясо. А ще вони люблять черв’ячків, жуків.  Тож, обираючи готовий корм, треба звертати увагу, щоб в ньому було збалансовано не менше 17% білків. Дуже люблять  яблука, терту підсушену моркву, крейду корисно погризти. Люблять сир, шматочки гарбуза та не можна шоколад давати, не їдять капусту та картоплю.
  • Яких саме хом’ячків, якої породи ви розводите?
  • Сірійські атласні. Такі кумедні, грайливі, ніжні. Вовна в них красива та густа, є світло рожеві, біленькі, а є коричневі, як черепашки, є риженькі.
  • Хом’ячки дуже привабливі, наче жива іграшка, так і хочеться взяти до рук, погратись. Чи не кусаються, все-таки ж гризуни? Як реагують на дітей, взагалі, чи звикають до рук, до господаря? Як піддаються дресируванню?
  • Вони грайливі, на руки брати гратись можна. В нас найменша донечка з ними грається залюбки, не кусаються. Не варто брати до рук в перші дні, коли ви посилили його в своєму домі. Тваринці потрібен час, аби адаптуватись до нових звуків, запахів, нового будиночка. А вже потім можна привчати поступово до рук. Не скажу, що помітно розумні, та дресируванню піддаються і господаря впізнають швидше за голосом. Вони погано бачать, тож реагують на звуки. Тому розмовляти з ними потрібно добрим голосом, повільніше. Ніякої гучної музики чи поруч телевізора, жахаються й пилососа. До гучних та різких звуків не звикають, реагують стресом. Тож, клітку краще тримати в тихій кімнаті У нас, наприклад на кухні. Коли вранці тільки заходжу і починаю до них розмовляти, вони вже на задніх лапках тягнуться до гори – просять їсти. Коли голодні, або захищаються – видають особливий звук тонкого вурчання. А взагалі тихі, швидко бігають та мовчазні. Самі ці тваринки нічні, тож в день переважно сплять, а вночі чути як бігають і в колесі, і по клітці, як потріскують їжею.
  • До речі про їжу, хом’ячки щокасті, запихають повні щічки їжі, це вони так запасаються?
  • Так в щічках переносять і ховають їжу. Наб’є повні щічки і бігає по клітці, наче в панічному пошуку місця, де висипати, потім знову до годівнички набивати щічки. Мамочка набиває й біжить до будиночка, так, поки все не попереносить. А от татусь у нас як індикатор. Він їсть прямо з годівниці, не переносить, не ховає. Тож, коли я бачу, що в нього закінчується – це означає, що і в інших хом’ячків запаси вже порожніють.
  • Клички даєте, реагують, відгукуються?
  • Маленьких не називали ще, їм нові господарі свої дадуть клички. А от своїх дорослих  називаємо. Татусь у нас, наприклад, Кузьміч. Дивились кіно «Особливості національної охоти та рибалки» там є такий герой. Ми хом’ячка, наче в жарт покликали, а він одразу став реагувати. Спробували інші імена, гукали, приманювали, а відгукнувся тільки на це. Так і лишився у нас Кузьміч.

Про домашнього улюбленця можна говорити й говорити.  Дякую Євгенії за цікаву бесіду. Запрошуємо й вас, дорогі наші читачі, поділитись своїми спостереженнями за власними вихованцями, як доглядаєте, який характер мають, та чим вони підкорили ваше серце.

 

Про нас Шевченко Людмила

Журналістка "Вісті Барвінківщини" L_M_Shevchenko@ukr.net

Перевірте також

Дистанційне навчання

Карантин – це не привід прогулювати навчання, а тим більше підготовку до ЗНО. Значна частина …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You cannot copy content of this page
Перейти до панелі інструментів