На головну / Є таке захоплення / Орнітолог не за професією, а за станом душі

Орнітолог не за професією, а за станом душі

Познайомилася з Вадимом Нестеренком зовсім випадково. Добрі люди підказали, що є в Мечебиловому юнак, про якого варто розповісти в газеті. Бо є в того хлопця надзвичайно цікаве й оригінальне захоплення. Тож їду за вказаною адресою.
Розмову починаємо з банального біографічного вступу – йому 20 років, закінчив місцеву школу, їздив на заробітки за межі України, бо тут роботи не знайшов. Наразі вчиться в коледжі лісничого господарства, мріє здобути фах лісничого. Одружений, виховує маленьке дитя. Скромний, про себе розповідає скупо, односкладно. Спитала – відповів. Не більше… А коли розмова зайшла про його захоплення, то тут Вадима не зупиниш. Скільки він знає! Як розповідає! Все в деталях, тонкощах, нюансах. Хлопець змінюється на очах. І я бачу – торкнулася його теми, в якій він справжній знавець.
…Любов до птахів, прагнення пізнати і зрозуміти їх у Вадима, напевне, від батька.
-Татусь займався акваріумними рибками, хоча й до пернатих був не байдужим. Змалечку й мене привчав на навколишній світ дивитися іншими очима, – говорить Вадим. – Мені цікаво було спостерігати за птахами. Я бачив як дорослі
Йому було сім років, коли натрапив на травмовану цесарку. Клопотався з нею, виходжував, лікував, годував, вичитував повадки, характеристики цього птаха.
Пізніше доглядав травмоване пташеня совеня – у того зламане крило було. І про цього пернатого пізнавав все – і з вікіпедії, і з особистих спостережень. Потім у нього зявився маленький яструб – місцеві хлопці десь підібрали знесилене пташеня і принесли його Вадиму. Так ситуація підказала необхідність вивчити й цей вид птахів.
Сьогодні «на вихованні» у нього Сільва– так кличе маленьке пташеня ястреба тетеревятника. Як і чим годує, як привчає до полювання, як дресирує «на рукавицю», як вчить реагувати на звук свистка, як уберігає від стресу, яка треба атрибутика для занять із птахом – все це для Вадима вже не новина. Він цим займається. Він це знає. І він це вміє. І йому це подобається. Навіть спеціальний шлем для своєї підопічної пошив сам власноруч за спеціальними лекалами. І свіжий корм сам здобуває. І вольєр спеціальний збудував.
…Хлопця вдома втримати важко. Він любить мандрувати околицями у степах, лісосмугах. Слідкує за гніздуванням птахів, вивчає їх світ. На око і звук пернатих може розрізнити, він вміє милуватися польотом птахів і зачаровуватися їх щебетом. Він знає весь пташиний світ навколо рідного селі і не тільки. Для когось це дивина, комусь це недосяжно, незрозуміло й не цікаво, але тільки не для Вадима.   
     Чесно кажучи, у розмові із Вадимом відчуваю себе першокласницею. Скільки термінів, скільки знань видає цей молодий чоловік, які не вписуються у рамки шкільної програми з біології.  Складається враження, що спілкуєшся з професійним орнітологом. Вадим розповідає про соколів кречетів і балабанів та чим вони різняться, про відмінності видів яструбів і про те, що ястреб-курганник гніздиться у мечебилівських степах, про птахів сімейства пугачів, і цесарок, куріпок, фазанів. Розповідає не в загальних рисах, а в деталях – форма дзьоба, розмах крила, особливості польоту, рефлекси та інстинкти, окрас піря, структура тулуба, який хижак і як веде полювання, хто є його ймовірною здобиччю…
Сільський орнітолог-аматор цікавий співрозмовник. І людина сама по собі цікава. Цікава своїм захопленням, своїм бажанням вивчати орнітофауну рідного краю, розуміти пернатих і допомагати їм. У Мечебиловому знають про вподобання юнака, тож хто натрапить на якесь безсиле чи травмоване пташеня, несуть до Вадима. Він виходить, допоможе. Скільки таких випадків було, В. Нестеренко вже й не порахує. Підлікує, підгодує птаха – і в природу випустить, а бачить, що важко буде адаптуватися в довкіллі – відправить до фахівців. Ось і філіна у харківський парк Фельдмана поїхав. Кажуть, що прижилася там пташка.
…Вірю, що Вадим Нестеренко стане професійним лісничим, закінчить навчання і працюватиме за фахом. Вірю і в те, що буде висококласним спеціалістом, бо ліс, природа, птахи, довкілля – то його покликання, його сутність, його захоплення.

Про нас Столбова Ірина

Редактор "Вісті Барвінківщини" irinka.stolbova@ukr.net

Перевірте також

Грушуваські жінки захопилися скандинавською ходьбою

Несподівано для себе дізналася, що у Грушувасі  місцеві мешканки «підсіли» на скандинавську ходьбу. Чесно кажучи, …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You cannot copy content of this page
Перейти до панелі інструментів